металь
Мета́ль. Метал. Якусь тямку що ії вважаємо чимось цілим, розкладаємо на частини, що склали ся на неї, н. пр : як стопимо 80 частий міди із 20 частями цини, то дістанемо новий металь, який звемо дзвониною (аналітична дефіниция — розбірна) (Канюк, 1911, 20)
// пол. metal — метал.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me