мутний

Значення в інших словниках

1. мутний — мутни́й прикметник каламутний; тьмяний розм. Орфографічний словник української мови
2. мутний — див. КАЛАМУТНИЙ. Словник синонімів Караванського
3. мутний — див. каламутний Словник синонімів Вусика
4. мутний — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що каламутний. 2》 Який утратив блиск, прозорість; тьмяний. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мутний — Каламутний, див. муть Словник чужослів Павло Штепа
6. мутний — МУТНИ́Й, а́, е́, розм. 1. Те саме, що каламу́тний. Восени звичайно сільські ґаздині мочили в мутній воді потоку коноплі (Н. Кобринська); Над головою мутне, обложене хмарами осіннє небо (Я. Гримайло). 2. Який утратив блиск, прозорість; тьмяний. Словник української мови у 20 томах
7. мутний — А, -е. 1. Ненадійний, непевний, той, що може зрадити, не викликає довіри. Мутний друг. 2. Незнайомий. Це що за мутний кадр? Перший раз бачу. Словник сучасного українського сленгу
8. мутний — лови́ти ри́бу (ри́бку) в каламу́тній (рідше мутні́й) воді́, ірон. Використовувати будь-які обставини, всіляко хитрувати для власної вигоди, намагаючись приховати свої дії. (Ярчук:) Абстрактного добра і зла не існує. Все на світі відносне. Фразеологічний словник української мови
9. мутний — КАЛАМУ́ТНИЙ (про воду та іншу рідину — не прозорий, не чистий), МУТНИ́Й розм., БАЛАМУ́ТНИЙ розм.; СКОЛО́ЧЕНИЙ, ЗБАЛАМУ́ЧЕНИЙ розм. (який утратив прозорість). Понад Дністром іде вночі Козак. І дивиться йдучи На каламутну темну воду (Т. Словник синонімів української мови
10. мутний — МУ́ТНИЙ, а́, е́, розм. 1. Те саме, що каламу́тний. Восени звичайно сільські газдині мочили в мутній воді потоку коноплі (Кобр., Вибр., 1954, 84); Над головою мутне, обложене хмарами осіннє небо (Грим., Кавалер.., 1955, 148). Словник української мови в 11 томах
11. мутний — Мутни́й, -а́, -е́ Мутный. Ой чого ж ти, мила, такая, як водиченька мутная? н. п. Словник української мови Грінченка