мінувати
Мінува́ти, -ну́ю, -ну́єш (ставити міни)
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мінувати — мінува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- мінувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. Закладати міни для вибуху, для висадження в повітря чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мінувати — МІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод. Закладати міни для вибуху, для висадження в повітря чого-небудь. Солдат під ґанком викопав невеличку ямку і поклав туди якісь бляшані коробки. Потім почав загортати ямку землею. “Мінують”!... Словник української мови у 20 томах
- мінувати — МІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Закладати міни для вибуху, для висадження в повітря чого-небудь. Солдат під ганком викопав невеличку ямку і поклав туди якісь бляшані коробки. Потім почав загортати ямку землею. "Мінують"!... Словник української мови в 11 томах