1. Словник української мови у 20 томах

мінувати

МІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод.

Закладати міни для вибуху, для висадження в повітря чого-небудь.

Солдат під ґанком викопав невеличку ямку і поклав туди якісь бляшані коробки. Потім почав загортати ямку землею. “Мінують”! – відразу промайнуло мені в голові (Л. Смілянський);

Щоночі привозили з спустошеного аеродрому авіабомби, а вдень мінували всі ходи до табору (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мінувати — мінува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мінувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. Закладати міни для вибуху, для висадження в повітря чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мінувати — Мінува́ти, -ну́ю, -ну́єш (ставити міни) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. мінувати — МІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Закладати міни для вибуху, для висадження в повітря чого-небудь. Солдат під ганком викопав невеличку ямку і поклав туди якісь бляшані коробки. Потім почав загортати ямку землею. "Мінують"!... Словник української мови в 11 томах