навербувати
Навербува́ти, -бу́ю, -бу́єш
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навербувати — навербува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- навербувати — див. навербовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навербувати — НАВЕРБУВА́ТИ див. навербо́вувати. Словник української мови у 20 томах
- навербувати — НАБИРА́ТИ (збирати потрібну кількість людей для чого-небудь, куди-небудь); ВЕРБУВА́ТИ, ЗАВЕРБО́ВУВАТИ, РЕКРУТУВА́ТИ книжн. (про учасників, працівників чого-небудь — за допомогою заохочень, умовлянь, обіцянок тощо); КОМПЛЕКТУВА́ТИ (щодо організацій)... Словник синонімів української мови
- навербувати — НАВЕРБУВА́ТИ див. навербо́вувати. Словник української мови в 11 томах
- навербувати — Навербува́ти, -бу́ю, -єш гл. Навербовать. Пан Пулявський навербував полк шляхти. Стор. Словник української мови Грінченка