1. Словник української мови Грінченка

навербувати

Навербува́ти, -бу́ю, -єш

гл. Навербовать. Пан Пулявський навербував полк шляхти. Стор.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навербувати — навербува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. навербувати — див. навербовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навербувати — НАВЕРБУВА́ТИ див. навербо́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. навербувати — НАБИРА́ТИ (збирати потрібну кількість людей для чого-небудь, куди-небудь); ВЕРБУВА́ТИ, ЗАВЕРБО́ВУВАТИ, РЕКРУТУВА́ТИ книжн. (про учасників, працівників чого-небудь — за допомогою заохочень, умовлянь, обіцянок тощо); КОМПЛЕКТУВА́ТИ (щодо організацій)... Словник синонімів української мови
  5. навербувати — Навербува́ти, -бу́ю, -бу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. навербувати — НАВЕРБУВА́ТИ див. навербо́вувати. Словник української мови в 11 томах