1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

надводити

Надво́дити, -во́джу, -во́диш; -надво́дь, -во́дьте; надве́сти́, -веду́, -веде́ш; надві́в, -вела́, -вели́; надві́вши; надведи́, -веді́ть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надводити — надво́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. надводити — -джу, -диш, недок., надвести, -еду, -едеш; мин. ч. надвів, надвела, надвело; док., перех., розм. Проводити, доводити до якого-небудь місця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надводити — НАДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. надві́в, надвела́, ло́; док., кого, розм. Трохи проводити кого-небудь кудись, до якогось місця. Поцілувала [Мартоха] пані в руку за лікарство [ліки] і відпровадила її за ворота, ще й надвела трохи вулицею, для пошани (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  4. надводити — ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ) (іти, їхати тощо разом з кимсь до певного місця перед тим, як розстатися, попрощатися з ним), ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДЖУВАТИ (ПРОВА́ДЖУВАТИ) рідше, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИРЯДЖА́ТИ (у дорогу, в гості, в похід); ВІДВО́ДИТИ, НАДВО́ДИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. надводити — НАДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. надві́в, надвела́, ло́; док., перех., розм. Проводити, доводити до якого-небудь місця. Поцілувала [Мартоха] пані в руку за лікарство [ліки] і відпровадила її за ворота, ще й надвела трохи вулицею, для пошани (Л. Укр., III, 1952, 636). Словник української мови в 11 томах