1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

наритники

Нари́тники, -ків, -кам

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наритники — -ів, мн. (одн. наритник, -а, ч.). Частина кінської збруї, що утримує хомут або шлею від сповзання на шию (під час спуску з гори і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. наритники — НАРИ́ТНИКИ, ів, мн. (одн. нари́тник, а, ч.). Частина кінської збруї, яка утримує хомут або шлею від сповзання на шию (під час спуску з гори і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  3. наритники — НАРИ́ТНИКИ, ів, лін. (одн. нари́тник, а, ч.). Частина кінської збруї, що утримує хомут або шлею від сповзання на шию (під час спуску з гори і т. ін.). Пристало, як свині наритники (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  4. наритники — Нари́тники, -ків м. мн. Шлея. Пристало, як свині наритники. Ном. № 11207. Словник української мови Грінченка