1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

насторочувати

Насторо́ш[ч]увати, -ро́ш[ч]ую, -ро́ш[ч]уєш (вуха); насторо́ш[ч]ити, -ро́ш[ч]у, -ро́ш[ч]иш; насторо́ш[ч], -ро́ш[ч]те

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насторочувати — насторо́чувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. насторочувати — див. настовбурчувати Словник синонімів Вусика
  3. насторочувати — і насторошувати, -ую, -уєш, недок., насторочити, -чу, -чиш і насторошити, -шу, -шиш, док., перех., діал. 1》 Настовбурчувати. || Наставляти. 2》 Спрямовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. насторочувати — НАСТОРО́ЧУВАТИ, НАСТОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОРО́ЧИТИ, чу, чиш, НАСТОРО́ШИТИ, шу, шиш, док., що, діал. 1. Настовбурчувати. Хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться [свиня] на дитину (Панас Мирний); // Наставляти. Словник української мови у 20 томах
  5. насторочувати — НАСТОРО́ЧУВАТИ і НАСТОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОРО́ЧИТИ, чу, чиш і НАСТОРО́ШИТИ, шу, шиш, док., перех., діал. 1. Настовбурчувати. Хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться [свиня] на дитину (Мирний, І, 1954, 52); // Наставляти. Словник української мови в 11 томах