насторочувати
НАСТОРО́ЧУВАТИ і НАСТОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОРО́ЧИТИ, чу, чиш і НАСТОРО́ШИТИ, шу, шиш, док., перех., діал.
1. Настовбурчувати.
Хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться [свиня] на дитину (Мирний, І, 1954, 52);
// Наставляти.
— Беріть же мене під руки!.. — О. Хведор насторочив руки (Н.-Лев., І, 1956, 146).
2. Спрямовувати.
Леско мав був погнатись [за сухарем], та, скочивши на ноги, став і насторочив прикрий погляд на шлях (Мирний, І, 1954, 165).
◊ Насторо́чувати (насторо́чити, насторо́шувати, насторо́шити) ву́ха:
а) прислухаючись, піднімати вуха (про тварину).
Запорожець.. виграє на бандурі, а біля його стоїть, насторочивши вуха, прив’язаний до дуба кінь (Стор., І, 1957, 234);
б) напружено, уважно прислухатися (про людину).
Боярин насторочує вуха, а потім крутить носом (Н.-Лев., II, 1956, 427);
Семен розплющив очі, підвівся і насторошив вуха (Коцюб., І, 1955, 98).
Значення в інших словниках
- насторочувати — насторо́чувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- насторочувати — див. настовбурчувати Словник синонімів Вусика
- насторочувати — і насторошувати, -ую, -уєш, недок., насторочити, -чу, -чиш і насторошити, -шу, -шиш, док., перех., діал. 1》 Настовбурчувати. || Наставляти. 2》 Спрямовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- насторочувати — НАСТОРО́ЧУВАТИ, НАСТОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОРО́ЧИТИ, чу, чиш, НАСТОРО́ШИТИ, шу, шиш, док., що, діал. 1. Настовбурчувати. Хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться [свиня] на дитину (Панас Мирний); // Наставляти. Словник української мови у 20 томах
- насторочувати — Насторо́ш[ч]увати, -ро́ш[ч]ую, -ро́ш[ч]уєш (вуха); насторо́ш[ч]ити, -ро́ш[ч]у, -ро́ш[ч]иш; насторо́ш[ч], -ро́ш[ч]те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)