1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

натякання

Натяка́ння, -ння; -ка́ння, -ка́нь і -ка́ннів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натякання — натяка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. натякання — -я, с. Дія за знач. натякати. || Те саме, що натяк 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. натякання — НАТЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. натяка́ти. Синявіну здалося іронічним оте натякання на сполучення [з конторою] (Іван Ле); // Те саме, що на́тяк 1. Тепер їй здалося, що в Гордієвих словах ховаються якісь натякання (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  4. натякання — НАТЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. натяка́ти. Синявіну здалося іронічним оте натякання на сполучення [з конторою] (Ле, Міжгір’я, 1953, 174); // Те саме, що на́тяк 1. Тепер їй здалося, що в Гордієвих словах ховаються якісь натякання (Гр., II, 1963, 123). Словник української мови в 11 томах
  5. натякання — Натяка́ння, -ня с. Намекъ, намеканіе. Словник української мови Грінченка