невпокій

Значення в інших словниках

1. невпокій — невпо́кі́й іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. невпокій — див. неспокій Словник синонімів Вусика
3. невпокій — -покою, ч., заст. Неспокій, тривога. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невпокій — НЕВПО́КІ́Й, по́ко́ю, ч., заст. Неспокій, тривога. Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (М. Коцюбинський); Чогось не вистачає дівчині. Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
5. невпокій — НЕСПО́КІЙ (відсутність душевного спокою), НЕПОКІ́Й рідше, НЕЗЛА́ГОДА, ХВИЛЮВА́ННЯ підсил., СУМ'ЯТТЯ́ підсил., КАЛАМУ́ТЬ підсил. розм., НЕВПО́КІ́Й заст.; ЗАНЕПОКО́ЄННЯ, О́СТРАХ, ТРИВО́ГА підсил. (у передчутті чогось недоброго, поганого). Словник синонімів української мови
6. невпокій — НЕВПО́КІ́Й, по́ко́ю, ч., заст. Неспокій, тривога. Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (Коцюб., І, 1955, 117); Чогось не вистачає дівчині. Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (Стельмах, І, 1962, 344). Словник української мови в 11 томах
7. невпокій — Невпо́кій, -кою м. Безпокойство; волненія, тревоги. За дурною головою і ногам невпокій. Ном. № 6681. Загинула його проба пера серед невпокою життя громадського. К. ХП. 124. Поривало хлопця до сваволі, до невпокою. Мир. ХРВ. 127. Словник української мови Грінченка