1. Словник синонімів української мови

невпокій

НЕСПО́КІЙ (відсутність душевного спокою), НЕПОКІ́Й рідше, НЕЗЛА́ГОДА, ХВИЛЮВА́ННЯ підсил., СУМ'ЯТТЯ́ підсил., КАЛАМУ́ТЬ підсил. розм., НЕВПО́КІ́Й заст.; ЗАНЕПОКО́ЄННЯ, О́СТРАХ, ТРИВО́ГА підсил. (у передчутті чогось недоброго, поганого). Чорна ніч таїла в собі дух неспокою, передчуття якоїсь невловимої тривоги (Я. Качура); З душею, повною переживань і непокою, ходив Цзі по шляху (О. Досвітній); Богдан не хотів при Штепі признаватись Степурі у своїх незлагодах душевних та гризотах (О. Гончар); Мстислав намагався бути спокійним, але його хвилювання помітили всі (А. Хижняк); Владислав Вікентійович повертався з села до інституту. В душі його — сум'яття, в голові — безладне клуботання думок (І. Волошин); До дніпровських чорториїв славні вершники ідуть, пил бійцям очей не виїв, а на серці каламуть... (С. Голованівський); "Швидко повернетесь?" А в очах і туга, і занепокоєння. Передчувало, мабуть, дитяче серце (Ю. Збанацький); Тодозя почувала якусь тривогу в душі, яку, певно, почувають серни, коли углядять рушницю вловчого, націлену на їх серце (І. Нечуй-Левицький). — Пор. збу́дження, 1. турбо́та.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невпокій — невпо́кі́й іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. невпокій — див. неспокій Словник синонімів Вусика
  3. невпокій — -покою, ч., заст. Неспокій, тривога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невпокій — НЕВПО́КІ́Й, по́ко́ю, ч., заст. Неспокій, тривога. Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (М. Коцюбинський); Чогось не вистачає дівчині. Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  5. невпокій — Невпо́кій, -кою, -коєві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. невпокій — НЕВПО́КІ́Й, по́ко́ю, ч., заст. Неспокій, тривога. Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (Коцюб., І, 1955, 117); Чогось не вистачає дівчині. Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (Стельмах, І, 1962, 344). Словник української мови в 11 томах
  7. невпокій — Невпо́кій, -кою м. Безпокойство; волненія, тревоги. За дурною головою і ногам невпокій. Ном. № 6681. Загинула його проба пера серед невпокою життя громадського. К. ХП. 124. Поривало хлопця до сваволі, до невпокою. Мир. ХРВ. 127. Словник української мови Грінченка