1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

окличник

Окли́чник, -ка; -ники, -ків

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окличник — окли́чник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. окличник — див. оповісник Словник синонімів Вусика
  3. окличник — -а, ч., рідко. Те саме, що оповісник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. окличник — ОКЛИ́ЧНИК, а, ч., рідко. Те саме, що опові́сник. Бенкет великий готується в царських палатах. Все прибране, все скінчене, окличники оббігали весь Рим, гукаючи запросини цісарської (Дніпрова Чайка); Стріла бранців сумнозвісна Кафа лементом окличників купецьких (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах
  5. окличник — ОПОВІ́СНИК (той, хто оповіщає когонебудь про щось), ОБ'Я́ВНИК рідко, ОКЛИ́ЧНИК рідко, ГЛАША́ТАЙ іст., ПОКЛИ́КАЧ іст., КЛИКУ́Н іст., БОХТА́Р діал.; ГЕРО́ЛЬД іст. (при дворах європейських монархів). Гучний голос оповісника.. покотився.. Словник синонімів української мови
  6. окличник — ОКЛИ́ЧНИК, а, ч., рідко. Те саме, що опові́сник. Бенкет великий готується в царських палатах. Все прибране, все скінчене, окличники оббігали весь Рим, гукаючи запросини цісарської (Дн. Чайка, Тв. Словник української мови в 11 томах
  7. окличник — Окли́чник, -ка м. Глашатай. Скрізь по віщовому місту почили гукати окличники: У раду! у раду! К. ЧР. 268. Словник української мови Грінченка