1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

окостуватий

Око́стуватий, -та, -те

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окостуватий — око́стуватий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. окостуватий — -а, -е, розм. 1》 З широкими кістками; костистий. 2》 Твердий, як кістка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окостуватий — ОКО́СТУВАТИЙ, а, е, розм. 1. З широкими кістками; костистий. Цей віл худий, але окостуватий (Номис). 2. Твердий, як кістка. Окостувате дерево – сокира відскакує (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. окостуватий — КОСТИ́СТИЙ (який має широкі, великі, випнуті кістки), ШИРОКОКО́СТИЙ, ОКО́СТУВАТИЙ розм. Він був високий на зріст, широкий в плечах, костистий (І. Нечуй-Левицький); Просто проти дверей лежав здоровий, широкоплечий і ширококостий ґевал (Ю. Смолич); Цей віл худий, але окостуватий (М. Номис). Словник синонімів української мови
  5. окостуватий — ОКО́СТУВАТИЙ, а, е, розм. 1. З широкими кістками; костистий. Цей віл худий, але окостуватий (Номис, 1864, № 13937). 2. Твердий, як кістка. Окостувате дерево — сокира відскакує (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  6. окостуватий — Око́стуватий, -а, -е 1) Костистый; съ широкими костями. Ном. № 13937. Цей віл худий, але окостуватий. 2) Твердый какъ кость. Окостувате дерево — сокира відскакує. Вас. 146. Словник української мови Грінченка