онтологія

Онтоло́гія, -гії, -гією

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. онтологія — онтоло́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. онтологія — -ї, ж. Вчення про буття; осягнення основ усього сущого або розумом, або інтуїцією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. онтологія — ОНТОЛО́ГІЯ, ї, ж. 1. Філософське вчення про буття (на відміну від гносеології – вчення про пізнання), у якому розглядаються загальні основи, принципи буття, його структура і закономірності. 2. інформ. Словник української мови у 20 томах
  4. онтологія — онтоло́гія [від грец. όν (όντος) – суще і ...логія) – вчення про буття. 1. В домарксистській філософії під О. розуміли самостійну частину філософії, яка досліджувала нібито вищі, такі, що осягаються не відчуттями, а тільки розумом, основи всього сущого. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. онтологія — Філософська дисципліна, яку розуміють іноді як: метафізику, загальну теорію існуючого і можливого буття; міркування над буттям, коли не визнається різниця між ним і існуванням (М. Гайдеґґер); міркування, які обґрунтовують раціональність буття (Н. Універсальний словник-енциклопедія
  6. онтологія — ОНТОЛОГІЯ (від грецьк. οντοζ — суще; λόγοζ — слово, вчення) — філософське вчення про буття як таке. Поняття О. вперше було введене у XVII ст. Гокленіусом і остаточно закріплене у метафізиці Вольфа. Специфічне місце... Філософський енциклопедичний словник
  7. онтологія — ОНТОЛО́ГІЯ, ї, ж. У домарксистській філософії — вчення про буття на відміну від гносеології — вчення про пізнання; у марксистській філософії — вчення про об’єктивну діалектику матеріального світу, що грунтується на науковому пізнанні його і нерозривно пов’язане з гносеологією. Словник української мови в 11 томах