орендар

Оренда́р, -ря́, -ре́ві; -дарі́, -рі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орендар — оренда́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. орендар — [ореиндар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам Орфоепічний словник української мови
  3. орендар — -я, ч. 1》 Той, хто орендує що-небудь. 2》 іст. Шинкар, корчмар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. орендар — Винаймач, чиншовик, див. посесор Словник чужослів Павло Штепа
  5. орендар — ОРЕНДА́Р, я́, ч. 1. Особа або організація, яка орендує що-небудь. До гурту підійшов орендар вербівського млина, досить ще молодий Нухим Абрамович (А. Іщук); Невдовзі по обіді до дівчини завітав сам орендар, колишній домовласник і садівник (В. Словник української мови у 20 томах
  6. орендар — (англ. tenant, renter) юридична чи фізична особа, що одержує в тимчасове користування той чи інший об’єкт оренди. Економічний словник
  7. орендар — оренда́р особа або організація, якій щось надано в оренду. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. орендар — ОРЕНДА́Р (той, хто орендує що-небудь), ОРЕНДА́ТОР розм. рідко, ПОСЕ́СОР заст. Довбуш, борючись проти ненависної шляхти, урядовців і орендарів, тим самим виступав і проти національного поневолення (з журналу)... Словник синонімів української мови
  9. орендар — ОРЕНДА́Р, я́, ч. 1. Той, хто орендує що-небудь. У вільній, республікансько-демократичній Америці в 1910 році було 1½ мільйона орендарів-здольщиків, з них понад 1 мільйон негрів (Ленін, 27, 1972, 134); До гурту підійшов орендар вербівського млина... Словник української мови в 11 томах
  10. орендар — рос. арендополучатель особа або організація, яка винаймає, отримує в оренду майно, землю, якій щось надано в оренду (орендатор). Eкономічна енциклопедія