1. Словник синонімів української мови

орендар

ОРЕНДА́Р (той, хто орендує що-небудь), ОРЕНДА́ТОР розм. рідко, ПОСЕ́СОР заст. Довбуш, борючись проти ненависної шляхти, урядовців і орендарів, тим самим виступав і проти національного поневолення (з журналу); Орендатори кримських солених озер подали губернаторові скаргу на нас (О. Гончар); Пан Синявський усі свої маєтки здав на чотири роки в оренду посесору Важинському (П. Панч).

ШИНКА́Р (господар шинку), КОРЧМА́Р (КОРШМА́Р), ОРАНДА́Р (ОРЕНДА́Р) заст., ЦІЛУВА́ЛЬНИК заст., МОНОПО́ЛЬНИК заст. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Коцюбинський); Коли корчмар, завозившися коло стола Срібнарчуків, не так борзо підбіг, Марусяк рвонув його за бороду (Г. Хоткевич); Наїхали пани Та ще орандарі Воли й вози забирать... (пісня); Місцевий орендар набив повну комору заставами (Н. Кобринська); Кине (дяк гроші) на стіл перед запливлим салом цілувальником (Н. Рибак); (Вареник:) Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! Піди до монопольщика — чи зарятує? (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орендар — оренда́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. орендар — [ореиндар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам Орфоепічний словник української мови
  3. орендар — -я, ч. 1》 Той, хто орендує що-небудь. 2》 іст. Шинкар, корчмар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. орендар — Винаймач, чиншовик, див. посесор Словник чужослів Павло Штепа
  5. орендар — ОРЕНДА́Р, я́, ч. 1. Особа або організація, яка орендує що-небудь. До гурту підійшов орендар вербівського млина, досить ще молодий Нухим Абрамович (А. Іщук); Невдовзі по обіді до дівчини завітав сам орендар, колишній домовласник і садівник (В. Словник української мови у 20 томах
  6. орендар — (англ. tenant, renter) юридична чи фізична особа, що одержує в тимчасове користування той чи інший об’єкт оренди. Економічний словник
  7. орендар — оренда́р особа або організація, якій щось надано в оренду. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. орендар — Оренда́р, -ря́, -ре́ві; -дарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. орендар — ОРЕНДА́Р, я́, ч. 1. Той, хто орендує що-небудь. У вільній, республікансько-демократичній Америці в 1910 році було 1½ мільйона орендарів-здольщиків, з них понад 1 мільйон негрів (Ленін, 27, 1972, 134); До гурту підійшов орендар вербівського млина... Словник української мови в 11 томах
  10. орендар — рос. арендополучатель особа або організація, яка винаймає, отримує в оренду майно, землю, якій щось надано в оренду (орендатор). Eкономічна енциклопедія