орендатор
ОРЕНДА́Р (той, хто орендує що-небудь), ОРЕНДА́ТОР розм. рідко, ПОСЕ́СОР заст. Довбуш, борючись проти ненависної шляхти, урядовців і орендарів, тим самим виступав і проти національного поневолення (з журналу); Орендатори кримських солених озер подали губернаторові скаргу на нас (О. Гончар); Пан Синявський усі свої маєтки здав на чотири роки в оренду посесору Важинському (П. Панч).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- орендатор — оренда́тор іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- орендатор — -а, ч., розм., рідко. Те саме, що орендар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- орендатор — ОРЕНДА́ТОР, а, ч., розм., рідко. Те саме, що оренда́р. – Орендатори кримських соляних озер подали губернаторові скаргу на нас (О. Гончар); [Йосько:] Ні батька свого, ні матері я не пам'ятаю. Жив я в Смерекові в орендатора Мошки (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
- орендатор — ОРЕНДА́ТОР, а, ч., розм., рідко. Те саме, що оренда́р. [Йосько:] Ні батька свого, ні матері я не пам’ятаю. Жив я в Смерекові в орендатора Мошки (Вас., III, 1960, 298); — Орендатори кримських соляних озер подали губернаторові скаргу на нас (Гончар, Таврія, 1952, 205). Словник української мови в 11 томах