1. Словник української мови в 11 томах

орендатор

ОРЕНДА́ТОР, а, ч., розм., рідко. Те саме, що оренда́р.

[Йосько:] Ні батька свого, ні матері я не пам’ятаю. Жив я в Смерекові в орендатора Мошки (Вас., III, 1960, 298);

— Орендатори кримських соляних озер подали губернаторові скаргу на нас (Гончар, Таврія, 1952, 205).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орендатор — оренда́тор іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. орендатор — -а, ч., розм., рідко. Те саме, що орендар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. орендатор — ОРЕНДА́ТОР, а, ч., розм., рідко. Те саме, що оренда́р. – Орендатори кримських соляних озер подали губернаторові скаргу на нас (О. Гончар); [Йосько:] Ні батька свого, ні матері я не пам'ятаю. Жив я в Смерекові в орендатора Мошки (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  4. орендатор — ОРЕНДА́Р (той, хто орендує що-небудь), ОРЕНДА́ТОР розм. рідко, ПОСЕ́СОР заст. Довбуш, борючись проти ненависної шляхти, урядовців і орендарів, тим самим виступав і проти національного поневолення (з журналу)... Словник синонімів української мови