1. Словник синонімів української мови

оренда

ОРЕ́НДА (тимчасове користування земельною ділянкою, будівлею тощо на договірних засадах), ПОСЕ́СІЯ іст.; ПОЛІ́ТОК діал. (річна оренда). — Більшу половину землі (князь Куракін) в оренду здавав (А. Головко); А писар взяв у посесію землю в сусіднього пана й задумав господарювати (І. Нечуй-Левицький); — Взяв би від вас поле на політок (О. Кобилянська).

ШИНО́К (невеликий заклад, де продаються спиртні напої), КОРЧМА́ (КОРШМА́), ОРА́НДА (ОРЕ́НДА) заст., КРУЖА́ЛО заст., КАБА́К заст., ШИНК заст., діал.; МОНОПО́ЛЬКА заст. розм., МОНОПО́ЛІЯ заст. розм. (такий заклад, де торгували казенною горілкою). Як іти од нашої слободи до Любчиків, то при дорозі шинок стояв (Марко Вовчок); На місці причалу колись пором був, а там корчма стояла, де зараз Палац культури афішами блищить (О. Гончар); — Приведи по обіді музики в оранду, бо я танцювати хочу (І. Нечуй-Левицький); Гарно нарядилась (Дидона), Як би в оренду на танець (І. Котляревський); (Сильвестр:) Пробач нас, княже, ледве розшукали Цього ми грека в ближньому кружалі, Де чаші він зі смаком вихиляв (І. Кочерга); Тепер же мені Немає рідні. Є в мене п'ятак, Піду я в кабак (М. Чернявський); А тепер ми розійшлись, Батько шинк тримати, А я не так до шинку, Як люблю орати (С. Руданський); Побазарувавши, дід заходив до "монопольки" (П. Панч); Мерщій подався (Василь Іванович) до своєї монополії (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оренда — оре́нда 1 іменник жіночого роду тимчасове користування; плата оре́нда 2 іменник жіночого роду шинок, корчма іст. Орфографічний словник української мови
  2. оренда — (землі, дому) винаєм, б. винайм; (платня) іс. чинш; ІС. шинок, корчма. Словник синонімів Караванського
  3. оренда — Засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. "Про оренду майна державних підприємств та організацій", Стаття 2 Словник термінів законодавства України
  4. оренда — -и, ж. 1》 Наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням, виробничими площами, машинами і т. ін. на договірних засадах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оренда — Винаєм, чинш, див. аренда, концесія, посесія, рент Словник чужослів Павло Штепа
  6. оренда — ОРЕ́НДА, и, ж. 1. Тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою і т. ін. на договірних засадах. Мерщій здали [пани] землю в оренду, а самі врозтіч (Панас Мирний); Треба було [Мірошниченкові] йти до млина. Словник української мови у 20 томах
  7. оренда — (англ. lease rent) 1. тимчасове володіння майном на умовах, що встановлюються в угоді між власником майна та особою, в користування якої це майно передається (орендар). Економічний словник
  8. оренда — оре́нда (від лат. arendo – здаю в найми, наймаю) 1. Найм майна (житлових чи інших приміщень, землі тощо) з правом тимчасового користування ним за певну плату. 2. Плата за користування таким майном. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. оренда — Угода, на підставі якої орендар отримує у користування чуже нерухоме чи рухоме майно або певні права в обмін за визначену орендну плату. Універсальний словник-енциклопедія
  10. оренда — Оре́нда, -ди, -ді; оре́нди, оре́нд Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. оренда — ОРЕ́НДА, и, ж. 1. Тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою і т. ін. на договірних засадах. Мерщій здали [пани] землю в оренду, а самі врозтіч (Мирний, IV, 1955, 240); Треба було [Мірошниченкові] йти до млина. Словник української мови в 11 томах
  12. оренда — рос. аренда 1. Надання майна, землі тощо його господарем для тимчасового користування іншій особі за певну плату на договірних умовах. Eкономічна енциклопедія
  13. оренда — Оре́нда, -ди ж. Аренда. Держав у його на оренді кормчу. ЗОЮР. І. 241. Словник української мови Грінченка