Значення в інших словниках

  1. оренда — Оре́нда, -ди ж. Аренда. Держав у його на оренді кормчу. ЗОЮР. І. 241. Словник української мови Грінченка
  2. оренда — оре́нда 1 іменник жіночого роду тимчасове користування; плата оре́нда 2 іменник жіночого роду шинок, корчма іст. Орфографічний словник української мови
  3. оренда — (землі, дому) винаєм, б. винайм; (платня) іс. чинш; ІС. шинок, корчма. Словник синонімів Караванського
  4. оренда — ОРЕ́НДА (тимчасове користування земельною ділянкою, будівлею тощо на договірних засадах), ПОСЕ́СІЯ іст.; ПОЛІ́ТОК діал. (річна оренда). — Більшу половину землі (князь Куракін) в оренду здавав (А. Словник синонімів української мови
  5. оренда — ОРЕ́НДА, и, ж. 1. Тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою і т. ін. на договірних засадах. Мерщій здали [пани] землю в оренду, а самі врозтіч (Панас Мирний); Треба було [Мірошниченкові] йти до млина. Словник української мови у 20 томах
  6. оренда — Засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. "Про оренду майна державних підприємств та організацій", Стаття 2 Словник термінів законодавства України
  7. оренда — (англ. lease rent) 1. тимчасове володіння майном на умовах, що встановлюються в угоді між власником майна та особою, в користування якої це майно передається (орендар). Економічний словник
  8. оренда — -и, ж. 1》 Наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням, виробничими площами, машинами і т. ін. на договірних засадах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. оренда — ОРЕ́НДА, и, ж. 1. Тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою і т. ін. на договірних засадах. Мерщій здали [пани] землю в оренду, а самі врозтіч (Мирний, IV, 1955, 240); Треба було [Мірошниченкові] йти до млина. Словник української мови в 11 томах
  10. оренда — Угода, на підставі якої орендар отримує у користування чуже нерухоме чи рухоме майно або певні права в обмін за визначену орендну плату. Універсальний словник-енциклопедія
  11. оренда — Оре́нда, -ди, -ді; оре́нди, оре́нд Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. оренда — рос. аренда 1. Надання майна, землі тощо його господарем для тимчасового користування іншій особі за певну плату на договірних умовах. Eкономічна енциклопедія
  13. оренда — оре́нда (від лат. arendo – здаю в найми, наймаю) 1. Найм майна (житлових чи інших приміщень, землі тощо) з правом тимчасового користування ним за певну плату. 2. Плата за користування таким майном. Словник іншомовних слів Мельничука