1. Eкономічна енциклопедія

оренда

рос. аренда

1. Надання майна, землі тощо його господарем для тимчасового користування іншій особі за певну плату на договірних умовах. 2. Винаймання за відповідну плату на договірних засадах фізичною чи юридичною особою у іншої фізичної чи юридичної особи майна (основних фондів, землі, підприємств, цехів, будівель, транспортних засобів, обладнання, техніки тощо без зміни права власності. Розрізняють просту О. та О. за викупом, тобто таку, коли в орендному договорі може бути передбачена можливість викупу орендованого майна орендатором.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оренда — оре́нда 1 іменник жіночого роду тимчасове користування; плата оре́нда 2 іменник жіночого роду шинок, корчма іст. Орфографічний словник української мови
  2. оренда — (землі, дому) винаєм, б. винайм; (платня) іс. чинш; ІС. шинок, корчма. Словник синонімів Караванського
  3. оренда — Засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. "Про оренду майна державних підприємств та організацій", Стаття 2 Словник термінів законодавства України
  4. оренда — -и, ж. 1》 Наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням, виробничими площами, машинами і т. ін. на договірних засадах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оренда — Винаєм, чинш, див. аренда, концесія, посесія, рент Словник чужослів Павло Штепа
  6. оренда — ОРЕ́НДА, и, ж. 1. Тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою і т. ін. на договірних засадах. Мерщій здали [пани] землю в оренду, а самі врозтіч (Панас Мирний); Треба було [Мірошниченкові] йти до млина. Словник української мови у 20 томах
  7. оренда — (англ. lease rent) 1. тимчасове володіння майном на умовах, що встановлюються в угоді між власником майна та особою, в користування якої це майно передається (орендар). Економічний словник
  8. оренда — оре́нда (від лат. arendo – здаю в найми, наймаю) 1. Найм майна (житлових чи інших приміщень, землі тощо) з правом тимчасового користування ним за певну плату. 2. Плата за користування таким майном. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. оренда — Угода, на підставі якої орендар отримує у користування чуже нерухоме чи рухоме майно або певні права в обмін за визначену орендну плату. Універсальний словник-енциклопедія
  10. оренда — ОРЕ́НДА (тимчасове користування земельною ділянкою, будівлею тощо на договірних засадах), ПОСЕ́СІЯ іст.; ПОЛІ́ТОК діал. (річна оренда). — Більшу половину землі (князь Куракін) в оренду здавав (А. Словник синонімів української мови
  11. оренда — Оре́нда, -ди, -ді; оре́нди, оре́нд Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. оренда — ОРЕ́НДА, и, ж. 1. Тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою і т. ін. на договірних засадах. Мерщій здали [пани] землю в оренду, а самі врозтіч (Мирний, IV, 1955, 240); Треба було [Мірошниченкові] йти до млина. Словник української мови в 11 томах
  13. оренда — Оре́нда, -ди ж. Аренда. Держав у його на оренді кормчу. ЗОЮР. І. 241. Словник української мови Грінченка