оселяти

Значення в інших словниках

1. оселяти — оселя́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. оселяти — Селити, поселяти; (край) заселяти, осаджувати, обселяти, залюднювати. Словник синонімів Караванського
3. оселяти — -яю, -яєш, рідко оселювати, -юю, -юєш, недок., оселити, оселю, оселиш, док., перех. 1》 Розміщувати для проживання; поселяти. || рідко. Давати, відводити місце під що-небудь. 2》 рідко. Те саме, що заселяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оселяти — ОСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ОСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСЕЛИ́ТИ, оселю́, осе́лиш, док. 1. кого. Розміщувати для проживання; поселяти. – Дуже добре, що у вас тут є вільна кімната. Я в ній оселяю вашого старого батька (В. Словник української мови у 20 томах
5. оселяти — ЗАСЕЛЯ́ТИ (займати незаселене місце для проживання людей), ЗАСЕ́ЛЮВАТИ, НАСЕЛЯ́ТИ, КОЛОНІЗУВА́ТИ, ОСЕЛЯ́ТИ рідко, ОСЕ́ЛЮВАТИ рідко, ЗАЛЮ́ДНЮВАТИ рідко, ЗАЛЮДНЯ́ТИ рідко, ОСА́ДЖУВАТИ заст., ОСАДЖА́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
6. оселяти — ОСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ОСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСЕЛИ́ТИ, оселю́, осе́лиш, док., перех. 1. Розміщувати для проживання; поселяти. — Дуже добре, що у вас тут є вільна кімната. Я в ній оселяю вашого старого батька (Собко, Запорука.. Словник української мови в 11 томах
7. оселяти — Оселя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. оселити, -лю́, -лиш, гл. Поселять, поселить. Словник української мови Грінченка