оселяти
ОСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ОСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСЕЛИ́ТИ, оселю́, осе́лиш, док.
1. кого. Розміщувати для проживання; поселяти.
– Дуже добре, що у вас тут є вільна кімната. Я в ній оселяю вашого старого батька (В. Собко);
– Пан Вишневецький зігнав козаків з усієї Лубенщини і на їх місце оселив волинян (З. Тулуб);
// що, рідко. Давати, відводити місце під що-небудь.
– Будуть у нас книжки і вчителі, але нема де оселити нашу школу (З. Тулуб).
2. що, рідко. Те саме, що заселя́ти.
Де той народ, що, мов працьовита комашня, оселяв колись родючу землю? (М. Коцюбинський);
Є сторона – Гесперійською греки її прозивають .. Люд енотрійський її оселив (М. Зеров, пер. з тв. Вергілія).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оселяти — оселя́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- оселяти — Селити, поселяти; (край) заселяти, осаджувати, обселяти, залюднювати. Словник синонімів Караванського
- оселяти — -яю, -яєш, рідко оселювати, -юю, -юєш, недок., оселити, оселю, оселиш, док., перех. 1》 Розміщувати для проживання; поселяти. || рідко. Давати, відводити місце під що-небудь. 2》 рідко. Те саме, що заселяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оселяти — ЗАСЕЛЯ́ТИ (займати незаселене місце для проживання людей), ЗАСЕ́ЛЮВАТИ, НАСЕЛЯ́ТИ, КОЛОНІЗУВА́ТИ, ОСЕЛЯ́ТИ рідко, ОСЕ́ЛЮВАТИ рідко, ЗАЛЮ́ДНЮВАТИ рідко, ЗАЛЮДНЯ́ТИ рідко, ОСА́ДЖУВАТИ заст., ОСАДЖА́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
- оселяти — Оселя́ти, -ля́ю, -ля́єш, -ля́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оселяти — ОСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ОСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСЕЛИ́ТИ, оселю́, осе́лиш, док., перех. 1. Розміщувати для проживання; поселяти. — Дуже добре, що у вас тут є вільна кімната. Я в ній оселяю вашого старого батька (Собко, Запорука.. Словник української мови в 11 томах
- оселяти — Оселя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. оселити, -лю́, -лиш, гл. Поселять, поселить. Словник української мови Грінченка