ослінець
Ослі́нець, -нця; -лі́нці, -нців
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ослінець — ослі́нець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ослінець — див. лава Словник синонімів Вусика
- ослінець — -нця, ч. Зменш. до ослін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ослінець — ОСЛІ́НЕЦЬ, нця, ч. Зменш. до ослі́н. Хмельницький сів на дубовім ослінці край вікна (І. Франко); В хату Оленка ввійшла, лампу на стіл узяла, скриньку біля столу на ослінці поставила (А. Тесленко). Словник української мови у 20 томах
- ослінець — ОСЛІ́НЕЦЬ, нця, ч. Зменш. до ослі́н. Хмельницький сів на дубовім ослінці край вікна (Фр., IV, 1950, 175); В хату Оленка ввійшла, лампу на стіл узяла, скриньку біля столу на ослінці поставила (Тесл., З книги життя, 1949, 139). Словник української мови в 11 томах
- ослінець — Ослін, -лону м. Продолговатая скамья. Вас. 194. Чуб. VII. 387, 388. Ти сядеш на лавці, а я на ослоні. Kolb. І. 58. 2) Станокъ у колесника, на которомъ тешуть. Сумск. у. ум. ослінець, ослінчик, ослоник, ослононько. Посаджала на ослононьку. Мет. 200. Ой сядь на ослоник. Грин. III. 498. Словник української мови Грінченка