1. Словник української мови в 11 томах

ослінець

ОСЛІ́НЕЦЬ, нця, ч. Зменш. до ослі́н.

Хмельницький сів на дубовім ослінці край вікна (Фр., IV, 1950, 175);

В хату Оленка ввійшла, лампу на стіл узяла, скриньку біля столу на ослінці поставила (Тесл., З книги життя, 1949, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ослінець — ослі́нець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ослінець — див. лава Словник синонімів Вусика
  3. ослінець — -нця, ч. Зменш. до ослін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ослінець — ОСЛІ́НЕЦЬ, нця, ч. Зменш. до ослі́н. Хмельницький сів на дубовім ослінці край вікна (І. Франко); В хату Оленка ввійшла, лампу на стіл узяла, скриньку біля столу на ослінці поставила (А. Тесленко). Словник української мови у 20 томах
  5. ослінець — Ослі́нець, -нця; -лі́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ослінець — Ослін, -лону м. Продолговатая скамья. Вас. 194. Чуб. VII. 387, 388. Ти сядеш на лавці, а я на ослоні. Kolb. І. 58. 2) Станокъ у колесника, на которомъ тешуть. Сумск. у. ум. ослінець, ослінчик, ослоник, ослононько. Посаджала на ослононьку. Мет. 200. Ой сядь на ослоник. Грин. III. 498. Словник української мови Грінченка