осінній
Осі́нній, -ня, -нє; -ні, -ніх
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осінній — осі́нній прикметник Орфографічний словник української мови
- осінній — ок. вересневий, жовтневий, листопадовий; (- любов) пізній, запізнілий. Словник синонімів Караванського
- осінній — [оус’ін':ій] м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- осінній — -я, -є. 1》 Прикм. до осінь. || Який буває восени; власт. осені. || перен. Пізній, запізнілий. 2》 Якого носять восени (про одяг і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- осінній — ОСІ́ННІЙ, я, є. 1. Прикм. до о́сінь. В косах зеленів барвінок, червоніли квітки осінньої оргинії (І. Нечуй-Левицький); Якось осінньої пори він косив отаву (С. Чорнобривець); // Який буває восени; власт. осені. Словник української мови у 20 томах
- осінній — як ніч. 1. Смутний, насуплений, похмурий. Хома ходив, як ніч, нічого й не говорив до Хими (М. Коцюбинський). 2. зі сл. п’я́ний. Дуже, надзвичайно. Фразеологічний словник української мови
- осінній — ОСІ́ННІЙ, я, є. 1. Прикм. до о́сінь. В косах зеленів барвінок, червоніли квітки осінньої оргинії (Н.-Лев., II, 1956, 113); Якось осінньої пори він косив отаву (Чорн., Визвол. земля, 1959, 42); // Який буває восени; власт. осені. Словник української мови в 11 томах
- осінній — Осінній, -я, -є Осенній. Прийде ніч осінняя, ні з ким говорити. Чуб. V. 872. Словник української мови Грінченка