1. Фразеологічний словник української мови

осінній

як ніч. 1. Смутний, насуплений, похмурий. Хома ходив, як ніч, нічого й не говорив до Хими (М. Коцюбинський). 2. зі сл. п’я́ний. Дуже, надзвичайно. По обіді Хома з церковним регентом ішов селом п’яний як ніч і, притопуючи лакованим чоботом, горлав на всю вулицю (О. Довженко). як осі́ння ніч. Шляхтичі, п’яні як осіння ніч, насилу доплентались до повітки і попадали (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осінній — осі́нній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. осінній — ок. вересневий, жовтневий, листопадовий; (- любов) пізній, запізнілий. Словник синонімів Караванського
  3. осінній — [оус’ін':ій] м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. осінній — -я, -є. 1》 Прикм. до осінь. || Який буває восени; власт. осені. || перен. Пізній, запізнілий. 2》 Якого носять восени (про одяг і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. осінній — ОСІ́ННІЙ, я, є. 1. Прикм. до о́сінь. В косах зеленів барвінок, червоніли квітки осінньої оргинії (І. Нечуй-Левицький); Якось осінньої пори він косив отаву (С. Чорнобривець); // Який буває восени; власт. осені. Словник української мови у 20 томах
  6. осінній — Осі́нній, -ня, -нє; -ні, -ніх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. осінній — ОСІ́ННІЙ, я, є. 1. Прикм. до о́сінь. В косах зеленів барвінок, червоніли квітки осінньої оргинії (Н.-Лев., II, 1956, 113); Якось осінньої пори він косив отаву (Чорн., Визвол. земля, 1959, 42); // Який буває восени; власт. осені. Словник української мови в 11 томах
  8. осінній — Осінній, -я, -є Осенній. Прийде ніч осінняя, ні з ким говорити. Чуб. V. 872. Словник української мови Грінченка