охання

О́хання, -ння, -нню, -нням

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охання — о́хання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. охання — див. лінощі Словник синонімів Вусика
  3. охання — -я, с., розм. Дія за знач. охати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. охання — О́ХАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. о́хати. Я сліз і охання боюся І сам ніколи не журюся (І. Котляревський); Другого дня Кайдашиха знов збудила рано невістку, а сама вкрилась з головою на печі й заохала. Мотря вже не йняла віри тому оханню (І. Словник української мови у 20 томах
  5. охання — О́ХАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. о́хати. Я сліз і охання боюся І сам ніколи не журюся (Котл., І, 1952, 272); Другого дня Кайдашиха знов збудила рано невістку, а сама вкрилась з головою на печі й заохала. Мотря вже не йняла віри тому оханню (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. охання — Охання, -ня с. Оханіе. Чулися молоді жарти веселі, охання голосне між молодицями. МВ. (О. 1862. І. 101). Словник української мови Грінченка