охання
О́ХАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. о́хати.
Я сліз і охання боюся І сам ніколи не журюся (І. Котляревський);
Другого дня Кайдашиха знов збудила рано невістку, а сама вкрилась з головою на печі й заохала. Мотря вже не йняла віри тому оханню (І. Нечуй-Левицький);
Вона бігла й уявляла собі світло в вікнах, грюкання дверима, охання й лемент (М. Коцюбинський);
Невільники .. з оханням і лайкою вмощували свої стомлені цілоденною працею тіла на тухлу смердючу солому (В. Малик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- охання — о́хання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- охання — див. лінощі Словник синонімів Вусика
- охання — -я, с., розм. Дія за знач. охати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- охання — О́хання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- охання — О́ХАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. о́хати. Я сліз і охання боюся І сам ніколи не журюся (Котл., І, 1952, 272); Другого дня Кайдашиха знов збудила рано невістку, а сама вкрилась з головою на печі й заохала. Мотря вже не йняла віри тому оханню (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- охання — Охання, -ня с. Оханіе. Чулися молоді жарти веселі, охання голосне між молодицями. МВ. (О. 1862. І. 101). Словник української мови Грінченка