пилинка

Пили́нка, -нки, -нці; -ли́нки, -ли́нок

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пилинка — пили́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пилинка — див. пил Словник синонімів Вусика
  3. пилинка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до пилина. 2》 Одна часточка, клітина пилку (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пилинка — ПИЛИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до пили́на. В венеціанське вікно лилося сонце широким потоком, в сизій муті його крутились пилинки (М. Коцюбинський); – Хто ж я? Що я? Я сам цього тепер не знаю. Пилинка я, піщана грудочка, тля (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  5. пилинка — не дава́ти / не да́ти (і) пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти). 1. на кого. Дбайливо доглядати, опікати кого-небудь, піклуватися про когось, щось. Він знав Іру за білоручку, на яку мати не давала впасти пилинці (П. Фразеологічний словник української мови
  6. пилинка — ПИЛИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до пили́на. В венеціанське вікно лилося сонце широким потоком, в сизій муті його крутились пилинки (Коцюб., II, 1955, 397); — Хто ж я? Що я? Я сам цього тепер не знаю. Пилинка я, піщана грудочка, тля (Донч. Словник української мови в 11 томах
  7. пилинка — Пилина, -ни ж. Пылинка. Аж ось настає голод, а у них ні кришечки хліба, ні пилини борошна. Рудч. Ск. II. 35. ум. пилинка, пили́ночка. Словник української мови Грінченка