1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

поводир

Поводи́р, -ря́, -ре́ві; -дирі́, -рі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поводир — поводи́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. поводир — Поводатор, поводар, старчовід, як ім. повожатий; ІР. проводир, ватажок, керівник. Словник синонімів Караванського
  3. поводир — -я, ч. 1》 Той, хто водить кого-небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу. 2》 Керівник, вожак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поводир — ПОВОДИ́Р, я́, ч. 1. Той, хто водить кого-небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу. Невидющий і убогий, З бідним гралом за плечем, Він [кобзар] чвалає полохливо За малим поводирем (Я. Щоголів); Він вирішив стати поводирем сліпого лірника (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. поводир — ПОВОДИ́Р (той, хто водить когось, перев. сліпого, указує комусь дорогу), ПОВОДА́Р, ПОВОДА́ТАР, ПОВОЖА́ТИЙ, МІХОНО́ША, ХЛО́ПЕЦЬ заст., ДІДОВО́Д (ДІДОВІ́Д) діал. (той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння). Словник синонімів української мови
  6. поводир — ПОВОДИ́Р, я́, ч. 1. Той, хто водить кого-небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу. Невидющий і убогий, З бідним гралом за плечем, Він [кобзар] чвалає полохливо За малим поводирем (Щог. Словник української мови в 11 томах