1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

повстанець

Повста́нець, -нця; -та́нці, -ців

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повстанець — повста́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. повстанець — Партизан, заколотник, інсурґент, БУНТАР; (з лав УПА) упівець, упіст. Словник синонімів Караванського
  3. повстанець — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  4. повстанець — -нця, ч. Учасник повстання, заколоту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. повстанець — ПОВСТА́НЕЦЬ, нця, ч. Учасник повстання, заколоту. За селом над самим шляхом стояла могила, де були поховані повбивані поляками повстанці (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  6. повстанець — ЗАКОЛО́ТНИК (учасник заколоту), БУНТІВНИ́К, БУНТА́Р, ПУТЧИ́СТ. Понад сто п'ятдесят заколотників було розстріляно (О. Гончар); — Ще вчора я був солдат регулярної німецької армії, — сьогодні я вже державний злочинець, бунтівник (П. Словник синонімів української мови
  7. повстанець — ПОВСТА́НЕЦЬ, нця, ч. Учасник повстання, заколоту. За селом над самим шляхом стояла могила, де були поховані повбивані поляками повстанці (Н.-Лев., IIІ, 1956, 210); Наше військо єдналося з трудовими масами, повстанцями, і ми гнали білогвардійських недобитків, як отару овець (Ірчан, II, 1958, 39). Словник української мови в 11 томах
  8. повстанець — Повстанець, -нця м. Инсургентъ. Словник української мови Грінченка