повстанець
ЗАКОЛО́ТНИК (учасник заколоту), БУНТІВНИ́К, БУНТА́Р, ПУТЧИ́СТ. Понад сто п'ятдесят заколотників було розстріляно (О. Гончар); — Ще вчора я був солдат регулярної німецької армії, — сьогодні я вже державний злочинець, бунтівник (П. Колесник); Погнали десь по тюрмах не сотню і не дві бунтарів (І. Микитенко). — Пор. повста́нець.
ПОВСТА́НЕЦЬ (учасник повстання), ПОВСТА́ЛИЙ, ІНСУРГЕ́НТ заст. Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро (І. Нечуй-Левицький); Вулиці перед Тавричеським палацом, де засідала Дума, запруджені повсталими (П. Панч); Ні, ще не раз заллються кров'ю бруки, гнів інсургентів світом загримить (В. Сосюра). — Пор. 1. заколо́тник.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повстанець — повста́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- повстанець — Партизан, заколотник, інсурґент, БУНТАР; (з лав УПА) упівець, упіст. Словник синонімів Караванського
- повстанець — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- повстанець — -нця, ч. Учасник повстання, заколоту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повстанець — Повста́нець, -нця; -та́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повстанець — ПОВСТА́НЕЦЬ, нця, ч. Учасник повстання, заколоту. За селом над самим шляхом стояла могила, де були поховані повбивані поляками повстанці (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- повстанець — ПОВСТА́НЕЦЬ, нця, ч. Учасник повстання, заколоту. За селом над самим шляхом стояла могила, де були поховані повбивані поляками повстанці (Н.-Лев., IIІ, 1956, 210); Наше військо єдналося з трудовими масами, повстанцями, і ми гнали білогвардійських недобитків, як отару овець (Ірчан, II, 1958, 39). Словник української мови в 11 томах
- повстанець — Повстанець, -нця м. Инсургентъ. Словник української мови Грінченка