повстання

ЗАВОРУ́ШЕННЯ перев. мн. (масовий вияв невдоволення, протесту), КОЛОТНЕ́ЧА заст., КОЛОТНЯ́ заст. рідше, СМУ́ТА заст., РОЗГАРДІЯ́Ш розм. рідко. Найстрашніше почалося, коли інтервенти побачили, що вже не всидіти їм тут: на кораблях у французів заворушення, з боку Миколаєва наближаються червоні, в самому місті почали вибухати робітничі повстання (О. Гончар); Піднялася знову буча та колотнеча... Не в одних Пісках (Панас Мирний); — Щоб заспокоїти смуту, щоб вийти з тяжкого внутрішнього становища, на мою думку, є два виходи: диктатура або конституція (М. Стельмах); — Не можна ж так народ оставити. .. Ось, мов, вам воля: робіть, що хочете, як хочете.. Адже б такий розгардіяш пішов, що й... — писар почухав потилицю (Панас Мирний). — Пор. 1. за́колот, повста́ння.

ПОВСТА́ННЯ (масовий збройний, часто стихійний, виступ проти когось, чогось), ЗА́КОЛОТ, БУНТ, РО́ЗРУХ заст., ВИСТУП заст., КРАМО́ЛА заст. Всі ті заколоти й повстання, що до них бралися кріпаки, жорстоко придушувались військом (П. Тичина); Ми піднімали бунт на кораблі. Ми вирішили це зробити, заволодіти бригом й попливти на північ (Ю. Яновський); Університет справляв ювілей свого існування, який закінчився студентськими розрухами й замкненням університету на півроку (В. Самійленко); (Ярослав (гнівно):) Хто сміє тут крамолу учиняти І сварами бентежити народ? (І. Кочерга).