поголоска

Значення в інших словниках

1. поголоска — поголо́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. поголоска — Чутка; плітка, ПОГОВІР; звістка; п! ПЛІТКА. Словник синонімів Караванського
3. поголоска — див. звістка; наклеп Словник синонімів Вусика
4. поголоска — -и, ж. 1》 Чутка, вірогідність якої не встановлено. || Свідомо неправдива чутка; плітка. || Недобра слава; поговір. 2》 Звістка, повідомлення про кого-, що-небудь. 3》 рідко. Те саме, що поговірка 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поголоска — ПОГОЛО́СКА, и, ж. 1. Чутка, вірогідність якої не встановлено. Серед моря самих дивоглядних поголосок, спліток, яких не шкодувала роздратована жінота, годі було орієнтуватись (М. Словник української мови у 20 томах
6. поголоска — ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн. Словник синонімів української мови
7. поголоска — ПОГОЛО́СКА, и, ж. 1. Чутка, вірогідність якої не встановлено. Серед моря самих дивоглядних поголосок, спліток, яких не шкодувала роздратована жінота, годі було орієнтуватись (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
8. поголоска — Поголо́ска, -ки ж. Слухъ, молва. К. ЧР. 397. Скрізь пішла поголоска, що Кармалюк ходить. КС. 1883. II. 467. Десь дзвін лили і пустили таку поголоску. Ном. № 7807. Хиба не чув ти поголоски про чорну раду? К. ЧР. 107. Словник української мови Грінченка