подзвонити

Значення в інших словниках

1. подзвонити — подзвони́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. подзвонити — [подзвонитие] -воун'у, -ониеш; нак. -ни, -воун'іт' Орфоепічний словник української мови
3. подзвонити — -дзвоню, -дзвониш, док. 1》 неперех. Док. до дзвонити. 2》 перех. Викликати дзвінком. 3》 неперех. Дзвонити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. подзвонити — ПОДЗВОНИ́ТИ, дзвоню́, дзво́ниш, док. 1. без прям. дод. Док. до дзвони́ти. Настя .. ступила на низький ганок і подзвонила (Леся Українка); Завадка .. Словник української мови у 20 томах
5. подзвонити — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ (викликати для розмови телефоном), ДЗВОНИ́ТИ. — Док.: зателефонува́ти, протелефонува́ти, подзвони́ти. Дивуючися, хто ж це може їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); — Дзвонили ви до Русевича? — спитав Петров. Словник синонімів української мови
6. подзвонити — ПОДЗВОНИ́ТИ, дзвоню́, дзво́ниш, док. 1. неперех. Док. до дзвони́ти. Настя.. ступила на низький ганок і подзвонила (Л. Укр., III, 1952, 582); Завадка.. схопив з стола склянку і подзвонив нею об графин (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах
7. подзвонити — Подзвони́ти, -ню́, -ниш гл. 1) Позвонить. Ой помер мій Давидко, поховали й ног не видко. Редькою подзвонила, ріпкою поминала. Чуб. V. 797. 2) Позвенѣть. За ворітечка вийшла, ключами подзвонила. Чуб. ІІІ. 235. Словник української мови Грінченка