пождати
Пождати, пожду, -деш кого, чого
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пождати — пожда́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пождати — -жду, -ждеш, док. 1》 перех. і без додатка. Ждати якийсь час. || наказ. сп. пожди, пождіть. Уживається в знач.: не йди (не йдіть), побудь (побудьте) на місці, зупинись (зупиніться), почекай (почекайте). 2》 неперех., з чим і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пождати — ПОЖДА́ТИ, жду́, жде́ш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Якийсь час перебувати де-небудь, щоб зустрітися з кимсь; розраховувати на появу когось, чогось; сподіватися на слушний момент тощо. Словник української мови у 20 томах
- пождати — ПОЖДА́ТИ, жду́, жде́ш, док. 1. перех. і без додатка. Ждати якийсь час. Прийшов [Еней] к Троянцям помаленьку І крався нишком, потихеньку, Де їм велів себе пождать (Котл., І, 1952, 156); [Галина:] Не йди, мила, за другого, Пожди мене, молодого (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- пождати — Пождати, -жду, -жде́ш гл. Обождать, подождать. Пожди, небого! ще козак за мною їде. Г. Барв. 380. А пожди но! Н. Вол. у. Чи зараз, чи пождавши поїдеш? Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка