1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

позивальник

Позива́льник, -ка; -ники, -ків

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позивальник — позива́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. позивальник — -а, ч. Те саме, що позивач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позивальник — (суд.) позивач Словник чужослів Павло Штепа
  4. позивальник — ПОЗИВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що пози́ва́ч. Як підкоморій, він добре знав, що позов подають до рук позивальників за шість тижнів до суду (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  5. позивальник — ПОЗИВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що пози́ва́ч. Як підкоморій, він добре знав, що позов подають до рук позивальників за шість тижнів до суду (Тулуб, Людолови, І, 1957, 246). Словник української мови в 11 томах
  6. позивальник — Позивальник, -ка м. Истецъ, тяжущійся, ведущій процессъ. Полт. Словник української мови Грінченка