1. Словник української мови в 11 томах

позивальник

ПОЗИВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що пози́ва́ч.

Як підкоморій, він добре знав, що позов подають до рук позивальників за шість тижнів до суду (Тулуб, Людолови, І, 1957, 246).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позивальник — позива́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. позивальник — -а, ч. Те саме, що позивач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позивальник — (суд.) позивач Словник чужослів Павло Штепа
  4. позивальник — ПОЗИВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що пози́ва́ч. Як підкоморій, він добре знав, що позов подають до рук позивальників за шість тижнів до суду (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  5. позивальник — Позива́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. позивальник — Позивальник, -ка м. Истецъ, тяжущійся, ведущій процессъ. Полт. Словник української мови Грінченка