покидь

Значення в інших словниках

1. покидь — по́кидь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. покидь — див. залишок Словник синонімів Вусика
3. покидь — -і, ж., збірн. Те саме, що покидьки. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покидь — ПО́КИДЬ, і, ж., збірн. Те саме, що по́ки́дьки. – Везе мені, – скрушно зітхнула Катюша, – що не знайомство, то все покидь (М. Чабанівський); * У порівн. А ти крізь морок неньчиних істерик .. Кохання наше витягла на берег, Не кинула, як покидь при дорозі (І. Муратов). Словник української мови у 20 томах
5. покидь — НА́ВОЛОЧ (збірн., зневажл. — підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; зневажл., лайл. — підла, нікчемна, шкідлива для суспільства людина), НЕ́ГІДЬ, НЕ́ЧИСТЬ, ПО́ГАНЬ, СВОЛО́ТА, ГИДО́ТА, ГИДЬ, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА книжн. заст.; ПО́КИ́ДЬКИ мн. (одн. Словник синонімів української мови
6. покидь — ПО́КИДЬ, і, ж., збірн. Те саме, що по́ки́дьки. — Везе мені, — скрушно зітхнула Катюша, — що не знайомство, то все покидь (Чаб., Катюша, 1960, 38); *У порівн. А ти крізь морок неньчиних істерик .. Кохання наше витягла на берег, Не кинула, як покидь при дорозі (Мур., Осінні сурми, 1964, 106). Словник української мови в 11 томах
7. покидь — По́кидь, -ді ж. = покидька. К. (Хата, 2). Словник української мови Грінченка