1. Словник української мови у 20 томах

покидь

ПО́КИДЬ, і, ж., збірн.

Те саме, що по́ки́дьки.

– Везе мені, – скрушно зітхнула Катюша, – що не знайомство, то все покидь (М. Чабанівський);

* У порівн. А ти крізь морок неньчиних істерик .. Кохання наше витягла на берег, Не кинула, як покидь при дорозі (І. Муратов).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покидь — по́кидь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. покидь — див. залишок Словник синонімів Вусика
  3. покидь — -і, ж., збірн. Те саме, що покидьки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покидь — НА́ВОЛОЧ (збірн., зневажл. — підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; зневажл., лайл. — підла, нікчемна, шкідлива для суспільства людина), НЕ́ГІДЬ, НЕ́ЧИСТЬ, ПО́ГАНЬ, СВОЛО́ТА, ГИДО́ТА, ГИДЬ, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА книжн. заст.; ПО́КИ́ДЬКИ мн. (одн. Словник синонімів української мови
  5. покидь — По́кидь, -ді, -ді, -ддю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. покидь — ПО́КИДЬ, і, ж., збірн. Те саме, що по́ки́дьки. — Везе мені, — скрушно зітхнула Катюша, — що не знайомство, то все покидь (Чаб., Катюша, 1960, 38); *У порівн. А ти крізь морок неньчиних істерик .. Кохання наше витягла на берег, Не кинула, як покидь при дорозі (Мур., Осінні сурми, 1964, 106). Словник української мови в 11 томах
  7. покидь — По́кидь, -ді ж. = покидька. К. (Хата, 2). Словник української мови Грінченка