1. Словник української мови у 20 томах

покидька

ПОКИ́ДЬКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що по́ки́дьок.

2. зневажл. Покинута жінка.

[Анна:] Я б їм не заздрила, тобою бувши, нещасним тим покидькам. Ах, прости, забула я, – він і тебе ж покинув! (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покидька — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що покидьок. 2》 зневажл. Покинута жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покидька — ПОКИ́ДЬКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що по́ки́дьок. 2. зневажл. Покинута жінка. [Анна:] Я б їм не заздрила, тобою бувши, нещасним тим покидькам. Ах, прости, забула я, — він і тебе ж покинув! (Л. Укр., III, 1952, 334). Словник української мови в 11 томах
  3. покидька — Покидька, -ки ж. 1) Негодный предметъ. К. (Хата, XVI). 2) Заброшенное существо женскаго рода. Я така вбога і безталанна дівчина, покидька, чужий попихач. Г. Барв. 381. Словник української мови Грінченка