1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

покійниця

Покі́йниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покійниця — (та, яка померла) небіжка, тіло, у знач. ім. покійна, мертва, померла. Словник синонімів Полюги
  2. покійниця — -і. Жін. до покійник; небіжчиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покійниця — покі́йниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. покійниця — ПОКІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до покі́йник; небіжчиця. Дивилися усі на покійницю: лежала вона, – сказав би спала, коли б не така біла смертно (Марко Вовчок); – Було мені вісімнадцять, коли померла покійниця ненька (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  5. покійниця — ПОКІ́ЙНИЦЯ, ПОКІ́ЙНА, НЕБІ́ЖЧИЦЯ, НЕБІ́ЖКА, МЕ́РТВА, ПОМЕ́РЛА, УМЕ́РЛА (ВМЕРЛА). В тій половині хати читали псалтир над покійницею, а тут човгав фуганком благочестивий чоловічок, майструючи труну (М. Словник синонімів української мови
  6. покійниця — ПОКІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до покі́йник; небіжчиця. Дивилися усі на покійницю: лежала вона,-сказав би спала, коли б не така біла смертно (Вовчок, І, 1955, 165); — Було мені вісімнадцять, коли померла покійниця ненька (3бан.. Єдина, 1959, 129). Словник української мови в 11 томах