1. Словник синонімів української мови

покійниця

ПОКІ́ЙНИЦЯ, ПОКІ́ЙНА, НЕБІ́ЖЧИЦЯ, НЕБІ́ЖКА, МЕ́РТВА, ПОМЕ́РЛА, УМЕ́РЛА (ВМЕРЛА). В тій половині хати читали псалтир над покійницею, а тут човгав фуганком благочестивий чоловічок, майструючи труну (М. Стельмах); (Швець:) Коли ж я, як оглядівся, Та на дроги подивився, — На покійній невеличкі Ті, що шив я, черевички... Отаке! Уже й не хваста: Вмерла пані — та і баста! (Я. Щоголів); Хвору, власне, вже небіжчицю, негайно перевезли на операційний стіл (Ю. Смолич); — Випийте, свате, за душу небіжки... Хай буде царство небесне (М. Коцюбинський); Чіпка собі блудить, як бовдур, не знає, що й розпочати: чи Галю втішати, чи коло мертвої порядкувати? (Панас Мирний); За утвердженим в сивій давнині звичаєм тіло померлої треба було віддати вогню (Д. Міщенко). — Пор. покі́йник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покійниця — (та, яка померла) небіжка, тіло, у знач. ім. покійна, мертва, померла. Словник синонімів Полюги
  2. покійниця — -і. Жін. до покійник; небіжчиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покійниця — покі́йниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. покійниця — ПОКІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до покі́йник; небіжчиця. Дивилися усі на покійницю: лежала вона, – сказав би спала, коли б не така біла смертно (Марко Вовчок); – Було мені вісімнадцять, коли померла покійниця ненька (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  5. покійниця — Покі́йниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. покійниця — ПОКІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до покі́йник; небіжчиця. Дивилися усі на покійницю: лежала вона,-сказав би спала, коли б не така біла смертно (Вовчок, І, 1955, 165); — Було мені вісімнадцять, коли померла покійниця ненька (3бан.. Єдина, 1959, 129). Словник української мови в 11 томах