1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

поринути

Пори́нути, -ри́ну, -ри́неш (политися)

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поринути — пори́ну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поринути — див. поринати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поринути — ПОРИ́НУ́ТИ див. порина́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. поринути — пори́ну́ти (пірну́ти) / порина́ти (пірна́ти) з голово́ю в що. Повністю, цілком віддатися чому-небудь, захопитися чимсь. Я поринув з головою в театр, вбираючи в себе все багатство народних мелодій (Минуле укр. Фразеологічний словник української мови
  5. поринути — ВДУ́МУВАТИСЯ в що (зосереджено думаючи, намагатися зрозуміти суть чого-небудь, розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ (УГЛИ́БЛЮВАТИСЯ), ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ (УГЛИБЛЯ́ТИСЯ), ЗАГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ПОРИНА́ТИ (у спол. зі сл. вдумки, удуми). — Док. Словник синонімів української мови
  6. поринути — ПОРИ́НУ́ТИ див. порина́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. поринути — Пори́нути, -ну, -неш гл. Хлынуть. Спершу я сміявсь, а потім поринули сльози. К. Досв. 86. --------------- Порину́ти, -ну́, -не́ш гл. = пірнути. Та й замовкла русалочка, в Дніпро поринула. Шевч. 359. Словник української мови Грінченка