поринути
пори́ну́ти (пірну́ти) / порина́ти (пірна́ти) з голово́ю в що. Повністю, цілком віддатися чому-небудь, захопитися чимсь. Я поринув з головою в театр, вбираючи в себе все багатство народних мелодій (Минуле укр. театру); Він кинувся до сейфа, витяг креслення, розстелив їх на столі, замкнув двері кабінету, сів у крісло й з головою поринув у роботу (В. Собко); Отупілий, з головою поринувши в муку, .. просидів Калинка не годину чи дві, а, як йому здавалося, вічність (А. Дімаров); Змушений жити в місті, далеко од народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи (М. Коцюбинський).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поринути — пори́ну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поринути — див. поринати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поринути — ПОРИ́НУ́ТИ див. порина́ти. Словник української мови у 20 томах
- поринути — ВДУ́МУВАТИСЯ в що (зосереджено думаючи, намагатися зрозуміти суть чого-небудь, розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ (УГЛИ́БЛЮВАТИСЯ), ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ (УГЛИБЛЯ́ТИСЯ), ЗАГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ПОРИНА́ТИ (у спол. зі сл. вдумки, удуми). — Док. Словник синонімів української мови
- поринути — Пори́нути, -ри́ну, -ри́неш (политися) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поринути — ПОРИ́НУ́ТИ див. порина́ти. Словник української мови в 11 томах
- поринути — Пори́нути, -ну, -неш гл. Хлынуть. Спершу я сміявсь, а потім поринули сльози. К. Досв. 86. --------------- Порину́ти, -ну́, -не́ш гл. = пірнути. Та й замовкла русалочка, в Дніпро поринула. Шевч. 359. Словник української мови Грінченка