1. Фразеологічний словник української мови

поринати

пори́ну́ти (пірну́ти) / порина́ти (пірна́ти) з голово́ю в що. Повністю, цілком віддатися чому-небудь, захопитися чимсь. Я поринув з головою в театр, вбираючи в себе все багатство народних мелодій (Минуле укр. театру); Він кинувся до сейфа, витяг креслення, розстелив їх на столі, замкнув двері кабінету, сів у крісло й з головою поринув у роботу (В. Собко); Отупілий, з головою поринувши в муку, .. просидів Калинка не годину чи дві, а, як йому здавалося, вічність (А. Дімаров); Змушений жити в місті, далеко од народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи (М. Коцюбинський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поринати — порина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поринати — ПІРНАТИ, упірнати, занурюватися; (у сніг) вгрузати, загрузати; (в юрбу) мішатися з чим; (в чому) зникати, ховатися; (- звуки) тонути, потопати; (у що)... Словник синонімів Караванського
  3. поринати — -аю, -аєш, недок., поринути, -рину, -ринеш, док. 1》 у що і без додатка. Занурюватися з головою у воду; пірнати. || куди, у чому. Пливучи, занурюватись у хвилі. || Глибоко вгрузати (у сніг, пісок і т. ін.). || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поринати — ПОРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРИ́НУ́ТИ, ри́ну́, ри́не́ш, док. 1. у що і без дод. Занурюватися з головою у воду; пірнати. Юрко все пірнав, поринав до півдня, трохи не залився водою і нічого не знайшов (І. Словник української мови у 20 томах
  5. поринати — ВДУ́МУВАТИСЯ в що (зосереджено думаючи, намагатися зрозуміти суть чого-небудь, розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ (УГЛИ́БЛЮВАТИСЯ), ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ (УГЛИБЛЯ́ТИСЯ), ЗАГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ПОРИНА́ТИ (у спол. зі сл. вдумки, удуми). — Док. Словник синонімів української мови
  6. поринати — Порина́ти, -на́ю, -на́єш, -на́є; пори́нути, -рину́, -не́ш (впірнути) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поринати — ПОРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРИ́НУ́ТИ, ри́ну́, ри́не́ш, док. 1. у що і без додатка. Занурюватися з головою у воду; пірнати. Юрко все пірнав, поринав до півдня, трохи не залився водою і нічого не знайшов (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. поринати — Порина́ти, -на́ю, -єш гл. Нырять. Мнж. 141. На ставі пишно лебідь плив, а гуси сірії край його поринали. Греб. 362. Любо місяцю з зорями в воду поринати. К. Досв. 90. Словник української мови Грінченка