1. Словник синонімів Караванського

поринати

ПІРНАТИ, упірнати, занурюватися; (у сніг) вгрузати, загрузати; (в юрбу) мішатися з чим; (в чому) зникати, ховатися; (- звуки) тонути, потопати; (у що) П. заглиблюватися, (в сон) упадати; (у мрії) віддаватися чому; (стрілою) линути, пориватися, мчати, подаватися <�прожогом>, (у бій) кидатися; док. ПОРИНУТИ, ринути, кинутися; (- дощ) уперіщити, сипонути, ушкварити, учистити.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поринати — порина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поринати — -аю, -аєш, недок., поринути, -рину, -ринеш, док. 1》 у що і без додатка. Занурюватися з головою у воду; пірнати. || куди, у чому. Пливучи, занурюватись у хвилі. || Глибоко вгрузати (у сніг, пісок і т. ін.). || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поринати — ПОРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРИ́НУ́ТИ, ри́ну́, ри́не́ш, док. 1. у що і без дод. Занурюватися з головою у воду; пірнати. Юрко все пірнав, поринав до півдня, трохи не залився водою і нічого не знайшов (І. Словник української мови у 20 томах
  4. поринати — пори́ну́ти (пірну́ти) / порина́ти (пірна́ти) з голово́ю в що. Повністю, цілком віддатися чому-небудь, захопитися чимсь. Я поринув з головою в театр, вбираючи в себе все багатство народних мелодій (Минуле укр. Фразеологічний словник української мови
  5. поринати — ВДУ́МУВАТИСЯ в що (зосереджено думаючи, намагатися зрозуміти суть чого-небудь, розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ (УГЛИ́БЛЮВАТИСЯ), ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ (УГЛИБЛЯ́ТИСЯ), ЗАГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ПОРИНА́ТИ (у спол. зі сл. вдумки, удуми). — Док. Словник синонімів української мови
  6. поринати — Порина́ти, -на́ю, -на́єш, -на́є; пори́нути, -рину́, -не́ш (впірнути) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поринати — ПОРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРИ́НУ́ТИ, ри́ну́, ри́не́ш, док. 1. у що і без додатка. Занурюватися з головою у воду; пірнати. Юрко все пірнав, поринав до півдня, трохи не залився водою і нічого не знайшов (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. поринати — Порина́ти, -на́ю, -єш гл. Нырять. Мнж. 141. На ставі пишно лебідь плив, а гуси сірії край його поринали. Греб. 362. Любо місяцю з зорями в воду поринати. К. Досв. 90. Словник української мови Грінченка